Такого на озері у с. Звенигород неподалік Львова, мабуть, ще ніколи не було. У суботу, 9 червня, сюди прибули майже півсотні команд на чолі з головами сільських рад Пустомитівського району, щоб взяти участь у масштабних змаганнях зі спортивної риболовлі.
Ініціював змагання депутат Львівської обласної ради Богдан Дубневич.
— Ця ідея зародилася у нас зимою, — розповів він у коментарі журналістам. — Але оскільки зимою кількість риболовів мала, ми вирішили провести ці змагання у червні. Ми хочемо, щоб це свято для рибалок було внесене у календар району. Тобто щоб кожного року у червні тут відбувалися змагання з риболовлі.
Запрошення на змагання отримали всі сільські голови Пустомитівщини. Зрештою, перед початком риболовлі зареєструвалися сорок три команди (кожен з сільських голів міг узяти з собою в команду чотирьох помічників-рибалок). Серед них затесалась також і команда журналістів районної преси.
Команда „Журналісти” у зборі. Головний — член Національної спілки письменників України, журналіст Михайло Фенчак (другий зліва)
Далі шляхом жеребкування кожна з команд отримала сектор для риболовлі.
Безпосередньо на вилов риби було відведено три години.
За правилами, на команду із п’яти чоловік можна було мати лише три снасті — дві вудки і спінінг. Деякі учасники через те трохи засмутилися, оскільки вудити рибу хотіли всі.
Того дня на озері в Звенигороді стояла чудесна погода. Але сільські голови, серед яких було чимало рибалок зі стажем, нарікали, що риболовлі вона не сприяє. Можливо, тому організатори згодом вирішили продовжити змагання ще на годину.
— А Ви, Богдане Васильовичу, коли вперше взяли до рук вудку? — запитую у пана Дубневича, якого зустрів біля команди Ямпільської сільської ради.
— У 2-му класі. Ми тоді жили на Майорівці, там були озера на Погулянці, зокрема від цегельного заводу. Туди ми ходили ловити рибу.
— А зараз можете собі дозволити викроїти час на те, щоб посидіти з вудкою?
— Так, коли їдемо відпочивати на Полтавщину, то люблю порибалити на Сулі. Ну, і, звичайно, тут, у Звенигороді.
— Яку найбільшу рибину зловили?
— Судака вагою 3,5 кг два роки тому на Сулі.
— Ви — заможна людина, чи приваблює Вас ідея „махнути” на океан пополювати на акулу?
— Ні-ні-ні, на це немає часу.
Богдан Дубневич вітає команду Ямпільської сільради
Рівно об 11:00 на озері в Звенигороді усім командам наказали припинити риболовлю і зібратись на галявині для зважування вилову.
Очі учасників поблискували від азарту. З кожним наступним зважуванням азарт зростав. Врешті-решт залишилась лише одна команда. Член журі підвісив до ручної ваги садок з рибою, яку та наловила, і оголосив на публіку, скільки та заважила. Після цього переможець став очевидний.
Третє місце посіла команда Конопницької сільської ради, вона наловила 8,5 кг риби. На другому місці — Скнилівська сільська рада із 10 кг 660 г лускатої.
Перше ж місце з виловом вагою 12 кг 580 г зайняла Борщовицька сільська рада. Її представник, Богдан Романишин, також упіймав найбільшу рибу вагою 1 кг 520 г, за що був удостоєний окремої відзнаки.
Перемога!
До слова, команда журналістів, які на рівні з сільськими головами брали участь у змаганнях, спромоглася наловити лише 1 кг 480 г риби.
Відтак команди, що посіли переможні місця, отримали спеціальні кубки. А ті, кому Фортуна цього разу не посміхнулась, — пам’ятні медалі.
На завершення Богдан Дубневич звернувся до присутніх із одним запитанням — чи згідні вони, щоб змагання зі спортивної риболовлі стали у Пустомитівському районі традиційним щорічним святом. Усі одноголосно проголосували „за”. Як зазначив потім директор Борщовицької загальноосвітньої школи Ігор Васьків, такі змагання демонструють єдність пустомитівського духу.
