З історії. 15 березня 1939 р. о 2.00 годині угорські терористи без оголошення війни перейшли кордони Карпатської України. Цього ж дня о 15 годині 20 хвилин, під гуркіт угорської артилерії й ревіння пікіруючих літаків, розпочав роботу Сойм Карпато-Української Держави.

Першим актом законодавства Сойму став його Перший закон, яким проголошувалась державна Незалежність Карпатської України. 

Після прийняття головного закону держави, Сойм одноголосно обрав президентом відродженої Української держави доктора Августина Волошина і затвердив Уряд на чолі з Юліаном Реваєм.  

Від 15 березня по 14 квітня 1939 р. підрозділи Карпатської Січі вели тяжкі нерівні бої з угорськими й польськими окупантами. Карпатська Січ самовіддано боролася за свою країну, за свій народ! Звитяга, героїзм та самопожертва бійців і командирів не могли компенсувати відсутність всіх тих переваг у озброєнні, які були в супротивника.

Карпатська Січ продовжувала партизанську боротьбу в гірських районах Карпат. Внаслідок цього першого передвоєнного міжнародного конфлікту, перед початком Другої Світової війни, карпатські українці втратили 5 тисяч життів.

Цьогорічні заходи із вшанування героїв Карпатської України пройдуть на Верецькому перевалі, на території кладовища, де захоронені січовики Карпатської України, розстріляні від 18 до 23 березня 1939 року польськими та угорськими прикордонниками. У заходах пам'яті  візьмуть участь представники громадськості Львівської та Закарпатської області.

Відбудеться панахида та покладання квітів. Також будуть віддані усі військові почесті: з військовим оркестром, почесною вартою. Львівська обласна рада організовує такі заходи уже не вперше.

На переконання депутата Львівської обласної ради, директора комунального підприємства Львівської облради "Доля" Святослава Шеремети, вшанування січовиків Карпатської України буде одним із традиційних щорічних заходів обласної ради віддання шани українським героям, які поклали своє життя за Україну. Планується спорудження на перевалі меморіального кладовища.

Від 2008 року комунальне підприємство обласної ради "Доля" проводить пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Перше поховання – могилу із останками 10 січовиків – знайшли у листопаді 2008 року в околицях села Верб'яж Воловецького району Закарпатської області.

Як свідчать знайдені під час розкопок матеріали, це були вояки Карпатської Січі - галичани, розстріляні на Верецькому перевалі у березні 1939 р. Їх урочисто перепоховали на цвинтарі, на якому в майбутньому спорудять меморіал захисникам Карпатської України. У 2011 року пошуківці ексгумували останки ще сімох січовиків. Їх тіла віднайдені на території селища Лази.

На межі Львівської та Закарпатської областей, вздовж Верецького перевалу, ще багато невідомих могил, де поховані карпатські січовики. Цього року планується продовжити пошукові роботи. За історичними даними та свідченнями очевидців цих подій, старожилів, було розстріляно близько 600 січовиків Карпатської України.

З огляду на те, що це дуже складна територія, складні погодні умови, тому доволі складно проводяться пошуки. Я переконаний, що ми зробимо все, аби  віднайти усіх січовиків і належно їх перепоховати, - розповів Святослав Шеремета. 

Історик Валентин Мороз вважає проголошення Карпатської України  визначним етапом в історії українського державництва. Ці події він оцінює як одну із спроб відновлення української державності.

Історик розповідає: "За аналогію я беру західних сусідів поляків. Від часу, коли була втрачена польська державність, поляки піднімали шість невдалих повстань. Аж сьома спроба у 1918 році закінчилася відновленням польської державності. За тим прикладом я датую так, що події 1917 - 1920 років, коли була і Українська Народна Республіка, і Західноукраїнська Народна Республіка - це перша українська спроба. 

Третя українська спроба - це 1991 рік, коли була вже відновлена українська державність і, я думаю, що вона вже не зникне, як би там не хотілося ті сабачники, вони вже нічого зроблять. То вже неминуче. Українська державність вже буде. 

Але друга спроба відновлення української державності - це проголошення Української держави в Закарпатті під назвою Карпато-Українська держава  14 - 15 березня 1939 року, потім проголошення української державності у Львові 30 червня 1941 року плюс велика збройна боротьба протягом 1940 - початку 1950 років  боротьба ОУН, УПА. Це в моєму розумінні друга українська спроба.

При чому, коли виникла ця державність і угорці потім захопили закарпатоукраїнську територію, то це фактично був початок Другої світової війни. Не 1 вересня 1939 року, коли Гітлер і Сталін разом захопили Польщу, а 14 березня 1939 року, коли угорці вторглися в Карпато-Українську державу.

Це не була війна проти Угорщини тільки, бо перед тим Президента Августина Волошина і Командувача військами Миколу Колодзінського викликали до німецького консула. Німецький консул сказав, то не просто угорська ініціатива, це дозвіл Гітлера Угорщині окупувати Закарпаття. Все одно Микола Колодзінський сказав: У лексиконі українського націоналіста немає слова капітулювати. Ви можете перемогти нас у бою, але ми ніколи не капітулюємо. 

Так що лідери знали, що це не просто боротьба проти Угорщини, а боротьба проти всієї гітлерівської коаліції. Так що фактично Друга світова війна почалася не 1 вересня 1939 року у Польщі, а 14 - 15 березня 1939 року в Карпато-Українській державі.

Це має значення не тільки престижово: от, мовляв, ми були перші, хто бився проти Гітлера. Це має значення дуже практичне. Адже українці були одними із перших, хто стріляли проти гітлерівської коаліції.

Це був на один тиждень героїчний спротив, але він був. Ми не здалися, як і чехи, і австрійці, і поляки не здалися Гітлерові, а стріляли, але ми стріляли півроку перед ними, - підкреслює історик Валентин Мороз. 

Ганна Врублевська