Субота, 19.08.2017, 17:41

Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас Гость | RSS
Пустомити - info
Інформаційний ресурс міста

Головна | Історія міста | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Меню сайту
Міні-чат
Фото
Навігатор по місту














Реклама

Наше опитування
Оцінка меру міста
Всього відповідей: 30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Історія

Пустомити  — місто на Опіллі, районний центр Львівської області. Розташовані в межиріччі Щирк і її притоки Ставчанкі в системі р. Дністер в 19 км на південний захід від м. Львів. Населення — понад 11 тис. жителів.
Ранні часи

Припускають, що в давньоруські часи селище називався «Мито» («Мито») і могло бути митницею на кордоні Перемишльського і Звенигородського князівств. Згодом місцевість, ймовірно, втратила колишнє значення, коли почали активно розвиватися сусідні міста Щирець і Львів. Від словосполучення «пусте мито» і виводять назву «Пустомити».

Збереглися дані, що в 1417 році село Мітко було продано Щирецький війтом Іваном Нішолеком за 300 гривень празьких грошів Станіславу Коритко. Акт продажу підтвердив король Владислав Ягайло. Пустомити згадують у 1441 році у Львівській судовій книзі. Протягом 1448-1454 воно фігурувало в коронній метриці як «Мито» або «Пустомити», власником був Станіслав Коритко. У той час селище межував з бортні Островом, долиною Роздолі або Великі Лози.

Деякий час володів Пустомитах Ян Дзедушицьких, який в 1528 році продав їх гетьману Яну Тарновському. Пізніше син Яна, Микола Дзедушицьких викупив село і володів ним в 1541 році.

В акті люстрації королівських маєтків 1570 зазначено, що села Пустомити і Малечковичі Вацлава Дзедушицьких розмежовують з маєтком Мілошовічі з роду Кунат річка Щирка.

У 1617 році власником Пустомит був Рафал Дзедушицьких. У 1626 році село спустошили татари. Напередодні національно-визвольної війни 1648-1654 селом володів Олександр Дзедушицьких. На щастя, війна обійшла ці місця. Михайло Грушевський у своїй праці писав про ті часи: «Пустомити, Малечковичі, Мілошовічі зплатіли в 1649 і 1650 року повний податок. Це наче Щасливий оазис серед спалених і безлюдних околиць.» Ь ‘ За привілеї Яна Казимира в 1665 році село одержав Венявський, як нагороду за військові заслуги.

Зафіксовано, що в 1721 король Август Сильний призначав комісарів для поділу сіл Пустомити і Малечковичі. У 1729 проводили розмежування сіл Пустомит від Семенівки, Поршні і Нагорян.
Австро-Угорщина

У 1772 році після першого поділу Польщі Пустомити, як і вся Галичина, відійшли до Австро-Угорщини.

У 1787 році Пустомити і Волиця належали пану Якубу Домінскому. Тут проживали 82 сім’ї. Документи 1787 свідчать, що селяни Пустомит і Волиця, яка тоді була хутором, а зараз — є центральною частиною міста, мали в своєму користуванні 583,4 га землі.

На документах того часу є відбитки міської друку овальної форми з написом латинською мовою «Друк домінії Пустомити». Усередині друку зображений щит, в якому в овалі зображено півмісяць ріжками догори. На кінцях ріжків зірочки, а над півмісяцем зображена стріла, спрямована вгору. Припускають, що це могла бути печатка сім’ї Венявський.

У 1820 році власником села був Ян Любич Хоєцьких. Тоді в Пустомитах налічувалося близько 80 господарств. Згідно церковних даних 1821 року в Пустомитах і Лісневічах жили 774 русина. Настоятелем був отець Михайло Левицький, а власником маєтків — Антоніна Кульчицька.

У 1844 році в селі було 115 будинків, в яких було 148 кімнат і 54 комори, тобто більшість будинків мали лише одну кімнату.

У 1847 році Львівщиною ширився голод, селяни ніяк не могли дочекатися збору нового врожаю. Навесні 1848 року в Австро-Угорщині була скасована панщина. У 1849 році панські ліси були окопалися ровом, а селянам заборонено ними користуватися. Одночасно селянам заборонили пасти худобу на пасовисько «Стависька» (Лісневічі), а також на панських луках і орних землях. Селяни почали добиватися сервітутних прав через суд. Близько 30 років судилися селяни з поміщиком, але так і не домоглися своїх прав.

Протягом 1850-х років громада використовувала печаткою з написом німецькою мовою «Gemeinde Poztumyty». В середині печатки був зображений стоїть сніп, а поруч — селянин в капелюсі і з ціпом у руці.

У 1856 році в Пустомитах було 165 житлових будинків (у тому числі 1 двоповерховий), в яких налічувалося 218 кімнат і 37 комор.

У 1866 році в селі була заснована парохіального початкова школа, а в 1867 році вона стала «тривіальної». Обидві ці школи були однокласні. «Тривіальна» школа вважалася державної, проте рівень навчання в ній був невисоким.

Станом на 1880 році в селі було 167 будинків і 973 мешканців: 475 католиків, 472 греко-католиків, 7 іудеїв і 19 представників інших конфесій (можливо, німці-протестанти). У 1885 році в Пустомитах і Лісневічах разом було 1250 українських прихожан, в 1886 р. батько Іоанн Нрольскій мав 406 вірних в Пустомитах і 632 вірних в Лісневічах.

З давніх часів в Пустомитах було джерело мінеральної сірчистої води, за властивостями була подібною Великолюблінського. Ще німецький мандрівник Гакет в 1791-1795 роках писав, що місцева вода за своїм складом не відрізняється від Люблінської. В кінці 1879 джерелами мінеральної води зацікавився новий власник Пустомит Лонгин Дунка. З його ініціативи доктор Вонсович зробив хімічний аналіз води, на основі якого в 1880 році було отримано дозвіл на відкриття купального закладу. Джерело було огородженому каменем, а воду трубами відводили до купалень, двома машинами нагрівали і подавали до ванн. Недалеко в парку був побудований 2-поверховий будинок з 26-ма кімнатами. При ньому був ресторан. За 150 кроків розташовувався будинок власника. Купальний сезон повинен був розпочатися 15 травня 1882 року, а газети повідомляли, що тут є сірчані і залізно-боровіновие води.

Пустомити були курортом в 1880-1914 роках.

Наявність у Пустомитах та його околицях запасів вапняку призвела до заснування вапняних заводів. У 1887 році в селі побудовано дві великі печі для випалювання вапна. Розвитку виробництва вапна сприяла і побудова залізниці Львів-Стрий, що пройшла через Пустомити. Станція спочатку була лише в с. Глинне, а в 1881 році побудована і в Пустомитах.
XX-XXI століття

У 1906 році в селі виникло кредитне товариство «Народний дім», яке в 1912 налічувало 149 членів. Там можна було позичити гроші під менший відсоток, ніж у корчмаря. У 1911 році був заснований гурток товариства «Сільський господар», який через рік мав уже 11 членів.

12 березня 1910 під час сильного вітру спалахнула пожежа, який протягом півтора годин знищив 62 господарства і близько 200 будівель. Барський двір і купелі вціліли. Відомий згодом отець Володимир (Стернюк) через газету «Дело» звернувся до галичан з проханням про допомогу, оскільки близько 300 людей залишилися без даху над головою. Проблеми не залишили Пустомити і навесні 1911 року, коли там спалахнула епідемія плямистого тифу.

На той час в селі було 2 єврейські крамниці і 2 корчми. Проти пияцтва боролося товариство «Сокіл» та церковне Братство тверезості.

У 1911-1912 роках польський земський банк в Ланьцуті став продавати полякам землі в Пустомитах. Таким чином, в селі збільшилася польська громада. Згодом землю змогли купувати також українці, але при цьому вони змушені були змінювати своє віросповідання на римо-католицьке. Землі, які скуповувалися польськими селянами, які прибули сюди із заходу, дали початок частині села, яка була названа Парцеляція.

Згідно з даними «Просвіти» в 1912 році в Пустомитах проживало 990 чоловік (590 греко-католиків, 386 римо-католиків, 14 євреїв), було 209 будинків. На присілку Волиця, поступово злився з Пустомити, жило 263 особи.

Хоча українці становили більшість, вони мали 400 моргів землі (морг = 0,56 гектар а), тоді як поляки — 600, а маєток — 667 моргів. Мали близько 1000 курей, 250 корів, 150 свиней, 100 коней, а 50 господарств були взагалі без худоби. Сіяли переважно овес, а саджали «бульбу» (так місцеві жителі називають картоплю). Серед ремісників села було 3 коваля, 5 шевців, 5 кравців і кілька взуттєвиків, 2 столяра. Також робітники працювали на місцевій виробництві по випаленню вапна. Деякі селяни емігрували до Німеччини або США.

Під час виборів 1913-1914 років загострилися протиріччя між польським та українськими виборцями і кандидатами, на результати виборів були подані численні скарги та протести.

Бої під час Першої світової війни вперше безпосередньо торкнулися місцевість 10-11 вересня 1914 року, коли в Лісневічах повністю згоріло 50 будинків, а в Пустомитах росіяни спалили 5 будинків. Під час відступу російської армії село знову постраждала 21 червня 1915 року, коли тут були бої, а з боку Мілошовічей було спалено 7 будинків. Також згоріли панський двір, купальні і вдома у залізниці.

Після війни міжнаціональні стосунки стали ще більш напруженими, ніж до цього. Отець Володимир Стернюк в 1923 році так описав це: «Пустомити на дві третини польське село і є центром … польської боївки. Польські загони розорили будинки, в яких містилися раніше наші суспільства. Розкинули пам’ятник Т. Шевченку. Побоями, висадкою вікон, киданням гранат в будинку …, і ставленням через суд прігнобіли наших людей, але не придавили «.

Згідно польськими церковними даними в 1930 році тут проживало 1027 римо-католиків. За даними читальні в 1935 році в селі було 200 будинків (50 українських, 149 польських, 1 єврейський), але такі цифри малоправдоподібним. У звіті за 1937 рік вказано, що в Пустомитах було 385 будинків (102 українських, 281 польських і 2 єврейських).

У 1931 році в Пустомитах працювали трикласна і однокласна школи та двокласна в с. Глина. У школах навчання проводилося лише польською мовою.

21 вересня 1939 місто було окуповане радянськими військами. У 1940 році був створений Сокільницької район, центр якого знаходився в Пустомитах.

Незабаром після початку війни Німеччини з Радянським Союзом, Пустомити були окуповані німецькими фашистами. Недалеко від глинських заводів окупанти створили концентраційний табір. Голод і холод, важка праця — такою була доля тих, хто опинився за його колючим дротом. В середині квітня 1943 року в табір фашисти привезли з Дрогобича 230 євреїв, і в кінці липня того ж року понад 200 з них були розстріляли.

Пустомити згадують в Кресової книзі справедливих на сторінці 168.

28 липня 1944 Пустомити було звільнено від німецької окупації, селище зайняли радянські війська.

В 1944-1945 рр.. село було електрифіковано та газифіковано. Завершено будівництво всіх Глинне-наварійскіх вапняно-цегельних заводів.

Пустомити почали активно рости і розвиватися після створення Пустомитівського району в 1959 році — в новий райцентр переселялися багато сімей з усього району. У 1988 році селище міського типу Пустомити отримало статус міста.

У роки незалежної України місто продовжує розвиватися. Так, в 1995 році побудовано середню школу № 2 на 630 учнівських місць, збудовано ряд індивідуальних житлових будинків, магазинів, барів, кафе. Жителів міста та району обслуговує центральна районна лікарня, поліклініка.
Економіка

Заводи залізобетонних конструкцій і холодного асфальту, харчова промисловість, сірчані джерела.
Культура, музеї та пам’ятні знаки

У 1914 році, в столітню річницю з дня народження Т. Г. Шевченка, громади з навколишніх сіл зібралися для того, щоб встановити в селі пам’ятник поетові. Уже в перші роки окупації місцеві поляки-шовіністи в 1921 році знищили пам’ятник Т. Г. Шевченка, але в 1990 році силами Товариства української мови він був відновлений.

На базі Пустомитівської СШ № 2 створено музей Василя Кучабського — відомого політичного і військового діяча часів ЗУНР, який народився у Волиці, передмісті Пустомит — зараз центральна частина міста.

Шануючи пам’ять загиблих у визвольній боротьбі, пустомітівчани спорудили пам’ятні знаки: на честь 50-річчя УПА, полеглим борцям за волю України в Пустомитах і жертвам сталінських репресій і загиблим за свободу Україну в Лісневічах.

У міста є Народний дім, де проводять різні зустрічі і заходи. З 1990 року виходить газета «Глас народу» — вісник Пустомитівської районної ради.
Символіка

У 1999 році затверджено місцева символіка, герб і прапор міста. На гербі міста у зеленому полі срібна піч для випалювання вапна, над нею — три золоті кружальця — геральдичні монети, які символізують об’єднання трьох населених пунктів: Пустомит, Лісневічей і Глина.

Форма входу
Відео
Погода
Пошук
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наше опитування
Оцінка меру міста
Всього відповідей: 30

Органи  влади




Pustomyty - info © 2017

Украина-Сегодня: Каталог сайтов каталог сайтівКаталог
сайтів УкраїниMyCounter - счётчик и статистикаУкраїнський рейтинг TOP.TOPUA.NETЛьвівський каталог сайтівКаталог сайтовИнтернет магазин Best ConnectionShiftCMS.net - Каталог сайтів ЛьвоваRambler's Top100Яндекс.МетрикаИнформер для сайтовКаталог україномовних сайтівУкраїнський рейтинг TOP.TOPUA.NETТоп Україна, Рейтинг та каталог українських веб-сайтів