Соломія Коновалик

Олег днює і ночує на голуб’ятні. Після школи перше, що він робить, іде поглянути, як там його підопічні. Тепер канікули, тож може насолоджуватися компанією пернатих цілими днями. Хлопець розводить різні породи: декоративні, чехи, пав’яки, спортивні, поштові. Торік у голуб’ятні, яку сам спорудив, жило 80 птахів, цьогоріч дещо менше, бо обставини змусили переселити пернатих друзів на нове місце. А голуби не люблять змінювати місце проживання, вилітають і можуть не повернутися. Найгарніші — декоративні — народилися, здається, з однією метою — аби милувати людське око. А Олегові більше подобаються поштові. Може, тому, що перший голуб, який з’явився на його подвір’ї, був власне поштовий. Його хлопцеві подарував сусід. 

— Я цього голуба рік тримав у себе, пильнував, доглядав, як міг, хотів, щоб він звик, але не вдалося, — каже хлопець. — Птах все одно від мене втік. Згодом я купив нових голубів. Не все мені вдавалося. Найважче було привчити їх до нового місця, щоб вони літали і поверталися назад. Чимало з них не повернулося. Але так буває: коли розпочинаєш нову справу, то спочатку завжди виникає багато труднощів.

Голуб’ятню для своїх підопічних Олег змайстрував сам. Якщо більшість хлопців у його віці після школи поспішають додому, аби якнайшвидше сісти за комп’ютер і годинами грати в різні ігри, або вештаються хтозна-де й змушують батьків нервувати, то з Олегом таких проблем нема. Після уроків він відразу прямує на голуб’ятню. Роботи у нього не початий край. Окрім того, що голуби приносять неабияку втіху, вони вимагають щоденної рутинної праці: їх треба годувати, лікувати, за ними прибирати, облаштувати надійну голуб’ятню, аби в неї не пробралася лисиця чи тхір. За день до нашого приїзду сталася саме така прикрість: у клітку заліз тхір і задушив 10 голубів. Раніше був випадок, коли куниця за ніч украла 40 птахів. Нерідко до підопічних хлопця прилітають чужі голуби, так би мовити, поспілкуватися, й заодно приносять із собою різні хвороби, через які улюбленці помирають. Але тепер Олег — уже досвідчений голубар і знає, як оберігати своїх вихованців від усіляких прикрих несподіванок.

А ось домашній кіт ніколи не завдає птахам кривди. Він любить посидіти біля них, подрімати під їхнє воркотіння, але жодного не зачепить.

Голуб’ятня своїми руками 

Олег показав мені просторий сарай, де кожен птах має своє місце. Проте живуть вони тут нещодавно, лише два місяці. Під час переселення деякі, на жаль, утекли. «Голуби не люблять змінювати місце проживання, але ми мусили їх переселити, бо вони робили шкоду сусідам, «випасали» їхні грядки, — каже хлопець. — Тут для них значно просторіше, ніж було в попередньому голубнику, і птахи вже нікому не роблять збитків».

Юний птахолюб безпомилково розрізняє породи голубів за кольором, вигином дзьоба, кількістю загнутих в один бік пір’їнок на крилі тощо. Ці знання він почерпнув також у сусіда. Тепер сам може дати майстер-клас голубарам-початківцям. Є в Олега й улюбленець, який завжди повертається до нього. Хлопець кілька разів продавав птаха, але він завжди повертався. Прилітав зі Львова, Тернополя, Великого Любеня. Тепер господар його нікому не віддає.

 Хлопцеві доводиться продавати голубів, адже таке захоплення  не з дешевих. За місяць вони з’їдають мішок пшениці або вівса, що в середньому коштує 100-150 гривень. Торік, коли в Олега було 80 особин, витрати були вдвічі більші. Аби не просити грошей у батьків, хлопець на харчі своїм улюбленцям заробляє сам, продає ті породи, яких у нього найбільше. Везе їх до Львова на пташиний базар, нерідко покупці самі приходять до нього додому. Зараз у сараї в хлопця дві пари маленьких голуб’ят, які вже через кілька тижнів літатимуть. Їх можна буде і продати.  

Захоплення голубами анітрохи не заважає хлопцеві в навчанні, він вчиться добре, найбільше любить фізкультуру і креслення. Цього року перейшов у десятий клас. Навпаки, каже Олег, голуби його дисциплінують, він став відповідальнішим. Знає, що мусить своїх підопічних вчасно нагодувати, зачинити на ніч сарай, бо, якщо хоч раз полінується чи забуде це зробити, доглядати не буде за ким.

«Ставки на голубів — то не моє»

Серед ровесників Олег знайшов однодумців. Два його приятелі також захопилися голубами. Тож хлопці обмінюються птахами. Якщо в Щирці хтось одружується або у школі випускний вечір, Олегові птахи є окрасою цього свята.

Хоч голубине м’ясо дуже смачне і корисне, хлопець розводить їх не для споживання. Батьки жартують, що найчастіше їхнє м’ясо дістається яструбу, пір’я — вітру, а господареві — дуля. Виняток Олег зробив лише для сусідки, яка після операції мусила швидко відновлювати сили. Їй і віддав кількох голубів.

У лютому цього року хлопчик їздив на виставку голубів до Львова, кількох навіть продав. А ось ставки на птахів не робить.

— Деякі голубарі їдуть подалі від дому, випускають птахів і перевіряють, чи вони повернуться назад. Роблять на них ставки. Перемагає той, чий швидше повернеться, — розповідає Олег. — У Львові навіть є клуб, де можна робити такі ставки. Але це не моє.

На подвір’ї у хлопчика ми бачили не лише голубів, а й багато кролів різних порід: бургунські, австрійські, сірі велетні, м’ясні. Хлопець каже, що доглядати за  голубами і кролями любить однаково, але батько по секрету розповів, що до птахів син виявляє більше інтересу. Поряд із кролями живуть і морські свинки — першу йому подарувала однокласниця. Тепер їх у нього багато, і Олег дарує тваринок друзям та знайомим. Одну з них хотів подарувати і нам, але мусили відмовитися, бо не мали зі собою клітки. Наступного разу від такого подарунка не відмовимось.