galleryua.com

Про це повідомив кореспондент ЗІКу, присутній на попередніх слуханнях.

Можливість присутності представників ЗМІ на судових слуханнях у цій справі, дотичній до дій військовиків, була обумовлена окремою постановою суду, яку суддя Володимир Сакалош оголосив ще 20 березня. Це рішення було винесене як часткове задоволення клопотання ГО «Центр правозахисної діяльності і правової інформації ім. ген. УНР В. Сікевича» – третьої особи в процесі, котра не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Іншими третіми особами на ще попередньому засіданні суд залучив управління державного комітету земельних ресурсів у м.Львові та компанію «АрхіБуд», яка має намір забудувати спірну ділянку площею близько трьох гектарів, що розташована у межах Львівського регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Відповідальні особи й представники «Архібуду» судового засідання намагалися уникнути. Подали письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Військова прокуратура вважає, що в таких клопотаннях «АрхіБуду» слід відмовляти і продовжувати слухання без нього, також проти подібних клопотань висловилися й решта осіб третьої сторони.

Оскільки більше інших клопотань, окрім згаданого вже допуску преси, учасники процесу 20 березня не заявляли, то суддя Сакалош, попередивши про права і обов’язки представників управління державного комітету земельних ресурсів, і прийнявши від представників військової частини 2144 доповненні заперечення та копії свідоцтва на споруди, що були розміщені на спірній ділянці, визнав за можливе перейти до розгляду справи по суті.

Як випливало із слів представника військової прокуратури, внаслідок перевірки щодо дотримання службовими особами Львівського прикордонного загону вимог законодавства при відчуженні земельних ділянок та нерухомого майна, було виявлено кілька фактів незаконного відчуження землі й майна. Зокрема і того, що його реалізувала 29 серпня 2006 р. частина 2144, командир якої звернувся 13 грудня 2006 р. листом (вих. № 614/6877, зареєстрованим у ЛМР 21.12.2006 р. №1.9-867) до міського голови Львова Андрія Садового з проханням про вилучення земельної ділянки на вул. Довбуша,15. Унаслідок цього з державної власності виведено 2,8262 га, які входять до земель заповідного фонду. 

На думку представника військової прокуратури, командир прикордонного загону зробив це безпідставно, порушивши вимоги закону. Також у військовій прокуратурі вважають, що ухвалою 24 грудня 2008 р. порушила свою ж ухвалу від 21 червня 2001 р. і Львівська міська рада, яка повинна була б вивільнену прикордонниками ділянку одразу ж надати в постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння», як таку, що розташована на його території. Отож позовна вимога висувається щодо незаконного рішення командира військової частини, як протиправного.

Представнику відповідача позовна вимога була зрозумілою, однак він категорично відмовився її визнавати.

З’ясовуючи обставини справи, суддя поцікавився, чи передували листу командира загону якісь рішення чи наради, і з’ясував, що командир написав одіозного листа до львівського міського голови з проханням вилучити земельну ділянку на вул. Довбуша, 15 з користування загону після того, як отримав листа від генерал-майора Томаша з Державної прикордонної служби України із актами приймання-передачі «БудІнвесту» (тепер – «АрхіБуд») знятих із обліку споруд. Як стверджував представник відповідача, це було зроблено на виконання розпорядження Кабінету міністрів України №258 від 13 липня 2005 р.

Суддя зажадав від представника відповідача у письмовій формі подати до суду послідовність кроків командира, щоб з’ясувати, як із майном загальною площею близько 700 м кв могла відійти й земельна ділянка площею близько 3 га, а також яким чином прикордонний загін заповзявся просити вилучити з користування землю не законного власника (тобто державу), а орган місцевого самоврядування.

Представник відповідача плутано запевняв, що на думку командира загону, земля за статусом належала до комунальної, оскільки була від 1998 р закріплена у користуванні за військовою частиною рішенням виконкому ЛМР, та й загалом усі рішення щодо ділянки від 1962 р. приймав виконком ЛМР.

Однак представники управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові наголосили, що і з довідки про інвентаризацію, і з кадастру видно, що ділянка перебуває у державній власності як землі оборони. Це обґрунтувала й правозахисниця Наталія Сікевич, давши суду пояснення про те, що до 2006 р власником ділянки була держава.

Але представник відповідача не розумів, або вдавав, що не розуміє, що землерозпорядником спірної ділянки був саме відповідач, тобто Державна прикордонна служба України, а власником – держава в особі КМУ, скільки згідно із Конституцією України КМУ є вищим органом в системі органів виконавчої влади, котрому надано повноваження з управління об’єктами державної власності.

Проте представник відповідача вперто повторював, що йдеться про землю комунальної власності, хоча на вимогу суду нічим підтвердити своєї позиції не зміг, заробивши зауваження від судді Володимира Сакалоша за безпідставну суперечку. Але й це мало, що допомогло, бо зі свого «коника» представник відповідача злазити не квапився і все торочив про комунальну власність на землю. Оригіналу листа сам він не бачив (його вже встигли знищити), тому не знає чи видавав його особисто полковник Амброс, який на допитах у військовій прокуратурі сказав, що нічого не пам’ятає, але, ймовірно, лист готував полковник Вишневський. Однак представник відповідача звідкись має певність, що командир в/ч не керував відчуженням землі під забудову й не приймав особистого рішення щодо ділянки, а той спірний лист не був його особистим волевиявленням, а всього лишень виконанням розпорядження Кабінету міністрів України, де містяться згадки про реалізацію 8 об’єктів нерухомості за вказаною адресою.

При цьому високому градусі кипіння взаємного невдоволення між суддею та представником відповідача виклала обставини справи правозахисниця Наталія Сікевич. Вона звернула увагу суду на те, що покликання на згадане розпорядження Кабінету міністрів є нічим іншим як фальсифікацією, адже в самому розпорядженні згадана зовсім інша адреса, – а саме вул. Довбуша, 18. А не вул. Довбуша, 15, де були розміщені такі господарські будівлі як свинарник, собачі будки, собача кухня, сараї, туалети, трансформаторна підстанція тощо.

«Земельна ділянка на вул. Довбуша, 18 розташована вище на протилежному боці вулиці, згідно з листом Львівського прикордонного загону там є приймально-передавальний центр. Вказаним розпорядженням КМУ надавався дозвіл на відчуження ряду об’єктів військового містечка №301-а за адресою: м. Львів, вул. Д вбуша, 18(склад площею 20.5 м кв, склад площею, 68.9 м кв, технічне приміщення площею 20 м кв, два туалети й технічне приміщення площею 20 м кв. – усього шість об’єктів загальною площею 175,3 м кв). У тому розпорядженні КМУ немає жодної згадки про будь-які об’єкти, розташовані на території в/ч 2144 на вул. Довбуша, 15. І також нема жодної згадки про дозвіл на вилучення майже 3 га землі!», – ці слова Наталії Сікевич не залишили у присутніх сумнівів у тому, що посилання на розпорядження Кабміну було аферою і блефом.

Представник відповідача спромігся лише на це сказати, що іншого розпорядження КМУ не було...

За словами Наталії Сікевич, 20.04.2006 р. дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецпроект» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» на підставі договору комісії №527-05/STE-2-101-Д/К-2005 від 10.10.2005 р. (укладеного з державною прикордонною службою України не реалізацію військового майна) продало ТзОВ ВП «БудІнвест» майно загальною площею 722,6 м кв, яке було розташоване на вул. Довбуша, 15 і якого немає у переліку майна, затвердженого розпорядженням КМУ від 13.07.2005 №258-р. Акт приймання-передачі уклали 29.06.2006 р.

Таким чином було відчужено вісім об’єктів на вул. Довбуша, 15, жодний із яких не входить у перелік шести об’єктів, дозволених розпорядженням Кабміну для відчуження га вул. Довбуша, 18!

Згідно з рішенням виконкому №139 від 10.02.2006 р, Галицька райадміністрація ЛМР 14.02.2006 р. видала Свідоцтво про право державної власності (з правом оперативного управління) Державній прикордонній службі України на 16 будівель на вул.Довбуша, 16, серед яких не було жодного з переліку дозволених для відчуження.

Із цих 16 об’єктів було продано 8. Решту 8 постановили списати. Акти списання основних засобів затвердили 7 липня 2006 р. після себе залишили руїни. Однак, на території земельної ділянки були і є донині будівля трансформаторної підстанції, яка згідно із довідкою БТІ №570 від 21.01.2001 перебуває у державній власності

Як випливає з листа департаменту містобудування ЛМР від 21.10.2011 р.№2403-1 вих-394 площа земельної ділянки під проданими будівлями становить 0,0909 га. Як вбачається з листа виконкому ЛМР від 18.11.2010 № 2403-1вих-579 після уточненої кадастрової зйомки було встановлено, що розмір ділянки на Довбуша,15 – 2,8939 га.

Збагнути, яким чином полковник Амброс І.В. вирішив вилучити з власності держави 28 262 м кв землі, на якій за фактом досі перебуває об’єкт нерухомості державної власності, не змогли всі учасники судового розгляду.

На думку правозахисниці Наталії Сікевич, начальник Львівського прикордонного загону полковник Амброс І.В спірним рішенням, оформленим листом, перевищив надані йому повноваження, спричинив незаконне вилучення земельної ділянки, чим завдав шкоду в особливо великих розмірах як державі, так і територіальній громаді Львова. Згадана земельна ділянка перебувала у державній власності, тому ЛМР розпоряджатися нею не могла, а відтак і звертатися до ЛМР з проханням вилучити цю ділянку і зарахувати її до земель запасу міста з боку полковника Амброса І.В. було неправомірним. Рішення про відчуження військового майна приймає КМУ із затвердженням та пропозицією Міноборони, погодженого з Мінекономіки! Однак, усупереч цьому полковник Амброс І.В. звернувся до міського голови Львова Андрія Садового…

Військову прокуратуру також цікавило, чому полковник Амброс І.В. не дотримався процедури й не звернувся до вказаних органів державної влади, оскільки тільки вони уповноважені вирішувати питання припинення права користування земельною ділянкою, що належить до категорії земель оборони?

Правозахисниця Наталія Сікевич зауважила, що у даному випадку не тільки полковник Амброс І.В. діяв неправомірно, а ще й Львівська міська рада. Тобто дії обидвох сторін були неправомірними як невід’ємні складові протиправної оборудки, правовим наслідком якої стало вибуття із державної власності держави майже трьох гектарів землі на загальну суму 4308036,4 грн.

Проте ЛМР свою помилку визнала, визнавши позов прокуратури м. Львова. Цей позов, яким оспорюються ухвали ЛМР щодо передачі ділянки під забудову, тепер розглядає Галицький районний суд м. Львова.

На запитання судді Володимира Сакалоша до учасників процесу чи на даному етапі після почутої аргументації можливе примирення, представник відповідача сказав, що ні, знову відмовившись визнати позов.

Відтак суддя зробив перерву у судовому засіданні, наголосивши на завершення: «Зважаючи на системність порушень, недарма б’є у дзвін громадськість…».

Марта Гартен, 
спеціально для Західної інформаційної корпорації